Український правопис із погляду історії та сьогодення (1994–2015 рр.). «Український правопис» 1994 року.

Abstract

Статтю присвячено характеристиці особливостей становлення українського орфографічного кодексу доби незалежності. З’ясовано методологію «Українського правопису» 1990 року, установлено систему графічних, ор фографічних та пунктуаційних нововведень, що стосується кожної з них, у проєкції на випрацювану традицію. Виняткову увагу приділено останнім правописним новаціям, які систематизовано та погруповано за різними критеріями й представлено у вигляді своєрідного довідника для тих, хто вивчатиме або досліджуватиме еволюцію найсучасніших орфографічних і пунктуаційних норм. Проаналізовано правописні дискусії, які точаться й нині, доведено, що стихійна критика орфографічної системи різних періодів її розвитку поступово набула конструктивного характеру, трансформувалася із зони екстралінгвальності, зокрема з політичної сфери, у власне мовну зону із жорстко регламентованими законами, опертими на попередній правописний досвід і на сучасну лінгвопрактику. Закцентованоно тому, що одним із першочергових натеперішніх завдань є створення єдиного правопису для всіх українців материкової України й діаспори, який слугуватиме важливим консолідувальним чинником нації.